2-Б. Класний керівник Чекіна Т.В.
«Що треба зробити, щоб дитина не обманювала?» - з таким запитанням часто
звертаються до педагогів батьки школярів.
На жаль, найчастіше дорослі замислюються над цією важливою педагогічною
проблемою лише тоді, коли вже не раз довелося зіткнутися з нею.
Учителі в таких випадках здебільшого радять батькам насамперед, як говорив
А. С. Макаренко, «покласти себе під мікроскоп». Це означає проаналізувати,
вдуматися, побачити ті помилки в сімейному вихованні, які сприяли зародженню в
дітей цієї огидної риси.
Ось типова сценка.
Коли зачинилися двері за класним керівником, Катерина Миколаївна
пополотніла і знеможено опустилася на стілець. Те, що вона зараз почула про
свого сина Альошу, вразило її. Як він міг так брехати матері: не сказати, що в
нього погані оцінки з трьох предметів, підробити її підпис у щоденнику,
приховати те,що вже втретє батьків викликають до школи… «Хто його вчить
обманювати?» - вкотре запитувала вона себе. Та ще більше непокоїло, навіть
жахало жінку те, що про все це дізнається батько.
- Що ми скажемо батькові? Адже він уб’є тебе! – істерично кричала Катерина
Миколаївна Альоші. І ось вихід знайдено.
- Гаразд, цього разу я не покажу батькові твій щоденник і не скажу, що
приходила учителька. Але ти виправ ці двійки. І щоб це більше ніколи не повторювалося!
Зрозумів?
Син, звісно, зрозумів, що коли сама мати обманює батька, то він також може
і далі обманювати і батьків, і вчителів.
Проте діти не завжди кажуть правду і в таких сім’ях, де батьки не дають
подібних «уроків брехні».
У чому ж тоді справа? Які ще причини можуть породжувати дитячу брехню?
Виявляється, їх чимало. Наприклад, діти
брешуть, коли їм буває соромно.
Ось першокласниця Катя з’їла все печиво, куплене до вечірнього чаю,але не
призналася у своєму вчинку. Підозра впала на брата.
Другокласник Вітя купив морозиво на гроші, які зашилися від купівлі хліба.
Вдома сказав, що здачу загубив.
Сашко поцупив з літнього майданчика дитячого садка маленький червоненький
легковий автомобільчик – йому давно хотілося мати таку іграшку.
Діти не встояли проти спокуси з’їсти недозволене, взяти чуже, а признатися в цьому
соромно. Ось і причина для брехні.
Часто на шлях хитрощів і обману дітей штовхають лінощі, прагнення ухилитися
від «зайвих» зусиль.
Один першокласник приносив до школи змінне взуття тільки для того,щоб
черговий пропустив його до приміщення.
Коли це з’ясувалося,
найбільше була вражена його мати:
-
Принести
капці – і не переодягти! Обманювати вчителів, товаришів, мене, себе
тільки тому,
що ліньки двічі нахилитися! Це незбагненно! – говорила вона.
Тим часом, якщо батьки
спостережливі, то вони першими в самому зародку помічають такі «слабинки»,
червоточинки в характері сина або доньки.
У книзі нарисів «У чому корінь зла?» журналістка А.
Протопопова цитує лист робітника з Орла. Його можна назвати чудовим прикладом
дуже тонкої педагогічної спостережливості.
«… А менший наш минулої неділі встругнув, - пише
робітник. – Сидимо, обідаємо. Він по – ледачому так полоще ложку в супі, а сам
усе позирає на матір. А потім питає: « Мамо, а що в нас сьогодні на третє?» Мати
відповідає: « Твій улюблений компот із слив». Гриць посидів – посидів, а потім бовкнув:
« Коли я буду великим і жонатим, я звелю, щоб обід завжди починали з компоту».
Ну й посміялися ми! А потім я подумав: «А може він не тільки солоденьке
полюбляє, а й легеньке?» Постежив - і правда. Як щось більш
важке звелять йому зробити, так він намагається відкрутитися, на інших звалити:
« А Петрик?», « А Сергійко?», « А чому я?»
А сам любить робити те, що йому приємно, щось на зразок гри. Ну, ми тут
з матір’ю, ніде правди діти, погомоніли трішки. Він у нас
останній, ну, вона коли – не – коли й не помітить чогось. Я проти цього. «
Зіпсуєш, - кажу, - хлопця!»
Засперечалися ми, от я й вирішив Вам написати. По – моєму, особливо
приневолювати не можна, а то звикне чужим розумом жити, ходити по указці, але й
особливо розпускати не можна – почне свавільничать, роботи уникати.
А так, щоб ні те, ні се.
Ось так окремі слівця, репліки, деякі вчинки дітей,які
здаються на перший погляд навіть кумедними, наївними, проливають часто світло
на ті неприємні штрихи в поведінці дитини, які можуть бути провісниками
зародження схильності до брехні, якщо на них своєчасно не звернути уваги.
Тому, коли в сім’ї помічають, що син або донька за кожної
нагоди уникають труднощів або виявляють якусь хворобливу жадібність до іграшок,
речей, грошей, або, навпаки, бувають надміру марнотратними, неощадливими, або
частенько висловлюють бажання, що перевищують матеріальні можливості сім’ї, -
це має насторожувати старших.
Чому це з’явилося у моєї дитини? Тільки чесно відповівши на це
питання, можна відповісти й на інше: що робити?
Сім’ї, де один із батьків надмірною добротою і ласкою,
недоречною і невчасною,заважає іншому ставити перед дитиною суворі, але
справедливі вимоги, можна зустріти досить часто. Навіть у маленькій сім’ї нелегко буває забезпечити єдиний підхід дорослих до
дитини, а це необхідно. Користуючись незгодами між дорослими, дитина змалечку
звикає хитрувати, лавірувати, обманювати. Якщо батько з якихось міркувань забороняє
дочці йти в кіно, то вона повинна знати, що в особі матері чи бабусі вона теж
не знайде підтримки.
Коли стає очевидним, що причина частої брехні –
безхарактерність, то основний наголос треба робити вже на вихованні вольових
якостей. У давнину люди говорили: чини опір примхам своїм у молодості, бо в
старості важче себе виправляти.
Ми, вчителі, наполягаємо, щоб дорослі із самого раннього
віку починали виховувати в дітей уміння протистояти своїм вадам, витримку,
наполегливість, самовладання, дисциплінованість, використовуючи для цього
різноманітні педагогічні засоби.
Цей складний процес перевиховання слабкого характеру
відбуватиметься особливо успішно , якщо кожне моральне зусилля дитини дорослі
помічатимуть, схвалюватимуть, заохочуватимуть. Дружня, тактовна підтримка
дорослих у такі моменти дуже потрібна дитині.
На, жаль, у багатьох сім’ях роблять інакше:
навіть не з’ясувавши причин обману, таврують дитину ганьбою, принижують,
ображають її. У квартирі з’являються замки, які весь час нагадують дитині про
недовіру дорослих. А без довіри до людини, особливо до дитини, неможливо
досягти успіху у вихованні правдивості. А Макаренко говорив батькам, що вони
нічого не повинні навмисно ховати від дитини, але водночас повинні привчати
дитину нічого не брати, не спитавшись, навіть якщо це лежить на видному місці,
не замкнено, не зачинено. Можна спеціально залишити на видноті різні спокусливі
речі й привчати дитину ставитися до них спокійно, без пожадливості. Цю рису
спокійного ставлення до того, що «погано лежить», треба виховувати у
наймолодшому віці. Водночас у сім’ї не повинно бути такого порядку, коли все « лежить
погано», немає ніякого обліку,ніхто не пам’ятає, де що поклав.
Якщо ви доручили дитині щось купити. Обов’язково
перевіряйте покупки і здачу, й робіть це доти, поки в дитини не виробляться
тверді правила чесності. Таку перевірку треба робити делікатно, щоб дитина не
подумала, що ви її в чомусь підозрюєте.
Довіра і тактовний контроль допомагають стежити за
вихованням чесності в дітей і тоді, коли обман не є наслідком безвольного
характеру. Так, молодші школярі з надзвичайною легкістю дають « чесне слово».
Це, звісно, не брехня. Брехня – це свідоме ухилення від
правди з якоюсь корисливою метою. Дитина ж іноді не може дотримати обіцянки
тільки тому, що іще не навчилася зважувати свої сили й можливості.
Проте, якщо залишити без уваги ці, на перший погляд,
безвинні хвастощі, то вони зрештою стануть звичними. Перш, ніж давати обіцянку,
треба подумати, чи зумієш ти її
виконати.
«Не пускай слів на вітер, не поспішай словом, а поспішай
ділом», - кажуть в народі. Люди поважають тільки того, в кого слово не
розходиться з ділом. Саме про це й треба говорити з дітьми, коли вони надміру
щедрі на обіцянки.
Якщо в сім’ї тільки говорять школяреві про те, що треба бути
правдивим, але не прищеплюють йому навичок чесної поведінки, то дитина далеко
не завжди поводиться чесно.
Повсякденне життя на кожному кроці надає дорослим
можливість допомагати дитині накопичувати досвід чесної поведінки.
Таким чином, виховання чесної, правдивої, скромної людини
вимагає постійного піклування про те, щоб у сім’ї не виникали сприятливі умови
для зародження і проявів у дітей брехні, обману, непорядності, зазнайства, зверхності,
зарозумілості і грубості.
Комментариев нет:
Отправить комментарий